Роздуми

Справа Пенчука

Сьогодні я дуже вдячний правоохоронним органам за одну дуже цікаву справу, справу Бориса Пенчука. Можливо, вона могла б називатися по іншому, наприклад, справою Гуменюка або ще когось, взагалі не з слов’янським прізвищем та ім’ям.
Але моя вдячність двояка. З одного боку, я розумію те, що в країні за 17 років поки не відбулося системних змін в нашій свідомості – пересічно-непересічних громадян, які здатні за деревами не побачити лісу. А ліс полягає в тому, що можна посадити людину в СІЗО, яке знаходиться за 800 кілометрів від місця, де проживає ця людина. Можна знехтувати його станом здоров’я, можна навіть зробити все можливе, щоб він не вийшов з цієї тюрми живим. Це можна зробити з будь ким з нас, пересічно-непересічних громадян.
Коли в одному з закладів Донецька регулярно зустрічаються за чаркою горілки представники органів та криміналу, разом відпочивають, цілуючись при зустрічі, я розумію, що можливо, цим людям не було би місця в адекватному суспільстві. Але саме завдяки нашій байдужості вони стали єдиним цілим. Через відсутність пильності з боку нормальних громадян ми перестали відчувати себе повноцінними. Через компроміси різного ґатунку. Наприклад, Президент може заборонити діяльність суду, тільки через те, що він прийняв незаконне рішення. Замість того, щоб піти правовим шляхом і не робити цього своїм наказом, як дитини, якій не дали побудувати будиночок з піску.
Це розмова не про окрему Людину, яка сидить в тюрмі і очікує на вирок суду. Ні, це розмова про кожного з нас, хто живе в цій країні і хоче бачити її іншою. Не іншою з точки зору діяльності політичних сил чи окремих людей, а з точки зору повноцінних громадян, людей, які можуть пишатися тим, що вони народилися в цій країні, живуть тут і хочуть народжувати дітей на цій землі.
Звичайно, говорити про підвищення матеріального стану населення є популярним, але коли ми піднімаємо питання корупції – у суспільства виникає оскомина. А корупція трапляється кожного разу, коли ми усвідомлюємо необхідність захистити себе. Захистити від тої системи, в якій і бандити, і правоохоронні органи, і політики, які часто є єдиним цілим – оборонитися через відкуп. Тому що в нас не вистачає сил об’єднати зусилля і сказати, що ми гідні іншого життя. Що ми гідні інших вчинків. Не будучи прихильниками публічних розстрілів кримінальних злочинців, які є на волі, мають легалізований бізнес, повагу з боку суспільства і навіть заздрість і зачудування можливостями такого заробітку в 90-х роках.
Тільки позиція, що в нас немає зайвих людей, може захистити суспільство від отупіння і забавок у вибори, перевибори або імітацію виборів. Хотілося б, щоб можна було вибирати з достойних. Проте, достойні не вважають за пристойне для себе бути повноцінними учасниками українського політичного процесу. Сучасні політики не можуть говорити про те, що дійсно цікавить, що викликає загрозу для суспільства. В них немає щирості, яка могла бути в промовах Шарля де Голя, які він писав власноруч для свого французького народу, усвідомлюючи, що вони залишаться і по ньому. І, приступаючи до державних справ, Шарль де Голь розумів, що навіть роблячи помилки та виправляючи їх, він буде сам відповідати за них перед цілим народом.
Всі ці філософсько-політично-громадянські думки стали результатом усвідомлення вразливості кожного з нас. Через те, що кримінального злочинця можна залишити на волі, а людину, яка спробувала показати іншу позицію, іншу оцінку, до стану цілого кримінального прошарку в окремому регіоні – можна посадити. І варто посадити. Це дуже зручно для суспільства не помітити те, що одного з «інших» може не стати. Або більше, докласти максимально зусиль, щоби таких взагалі не стало.
Мушу розчарувати представників криміналу, політиків та органів, які переконані в тому, що соціальна активність і наявність власної думки зникнуть в добу розвиненого українського капіталізму. Насамперед, тому, що збільшується громада молодих і старих людей, які хочуть бачити цю країну іншою. Які готові вчитися відповідати за себе, свою родину, свій під’їзд, свою історію, свою країну. І здавати цей іспит щодня.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Gravatar
WordPress.com Logo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

Connecting to %s

Підписатися

Get every new post delivered to your Inbox.

Побудувати сайт за допомогою WordPress.com
%d блогерам подобається це: