Медіа-образ переселенців: подоба на глум +18


Численні “страшилки” в соцмережах з гнівними коментарями, тенденційні сюжети на місцевих та загальноукраїнських каналах – так виглядає медіа-простір у темі “невдячних” та “хамовитих” переселенців.

Спробуємо оглянути, що відбувалося у медіа-просторі Львівщини та яким чином місцеві ЗМІ працювали на користь Путіна та тих, хто хоче роз’єднати українське суспільство в часі зовнішньої агресії.

Часто історії про «поганих» внутрішньо переміщених осіб на Львівщині, які висвітлювалися у сюжетах телеканалу “ZIK”, згодом успішно конвертуються в яскраві узагальнення і навіть мову ненависті. Загальні тенденції з цього висвітлення було розглянуто у попередньому пості, зараз же варто звернутися до більш конкретних прикладів.

Сюжет під промовистою назвою «Стосунки західняків і переселенців зі Сходу починають змінюватися» від 16 серпня 2014 року розпочинається показовою підводкою ведучих: “Від гостинності до настороженого, а інколи і ворожого ставлення. Стосунки західняків і переселенців зі Cходу починають змінюватися. Хамська поведінка, провокативні фотографії у соцмережах, зростання дрібних злочинів – основні чинники цього процесу. І ще є проблема освіти! Зрештою, може, винна влада на місцях, яка спочатку радо запрошувала, а тепер не може собі дати ради?”

Сам сюжет містить відео, в якому журналістка телеканалу “ZIK” приходить разом з прихованою камерою до дитячого садочка під виглядом “львівської мами”. А надалі відбувається доволі показовий діалог, який демонструє негативну заангажованість журналіста (Ж) в спілкуванні з співробітницею дитячого садочка (С):

“Ж: Ну, а якщо я зараз на наступний запишусь, то коли зможуть прийняти?

С: Теж можуть не прийняти, не знаю, чи ви потрапите.

Ж: А це чого так? Не через те, що тут цих “біженців” понаїхало?

С: Ні-ні, біженці взагалі без черги взагалі йдуть.

Ж: Без черги?

С: Взагалі.

Ж: А то за яким таким законом? Наші діти не можуть потрапити, а біженці можуть?!

Ж: То Вам таке прийшло?

С: Так, то нам прийшов лист. То Вам треба писати туди у Верховну Раду.

Ж: Так то у всіх садочках так. Не тільки у Вашому?

С: Так, це у всіх садочках”.

Для людини, незнайомої з львівськими реаліями щодо дошкільної освіти, цей діалог може видатися цілком правдивим способом шукання правди журналістами. Однак варто звернути увагу на реалії. Тільки 25 червня і 7 липня 2014 року відбулися дві акції протесту львівських батьків під Львівською мерією, під час яких батьки протестували проти впровадженої системи добору дітей до дитячих садочків. Згідно даних “Львівського порталу”, на 100 місць у дитячих садочках припадає 152 дитини. І така ситуація склалася не вчора, а вже триває роками. Управління освіти міста Львова запровадило електронну чергу для батьків, які прагнуть віддати своїх дітей до садочків. Станом на літо 2014 року на місця в дитячих садочках претендувало 16,5 тисяч львівських дітей, однак, з них лише 5 тисяч дошкільнят мали змогу потрапити до них.

Відповідно, замість того, аби розповісти про те, що варто звернути увагу на створення нових дитячих садочків, в яких би навчалися як діти внутрішньо переміщених осіб, так і корінних львів’ян і необхідним чином звертатися до Уряду та міжнародних фондів, журналісти “ZIK” зробили вигляд, що нібито саме наявність дітей ВПО є перешкодою для перебування місцевих дітей у закладах дошкільної освіти.

Наступний сюжет від 3 серпня 2014 року “Мешканці Львівщини скаржаться на невдячність і неадекватну поведінку переселенців зі Сходу” від заголовка і до останньої хвилини є яскравим взірцем маніпулятивного матеріалу, який розпалює внутрішньо національну ворожнечу і формує негативне ставлення до внутрішньо переміщених осіб.

І знову, як і в попередньому сюжеті, ведучі з перших секунд формують ставлення глядача, інформуючи про реальні поодинокі випадки конфліктів, як про тенденцію чи то пак правило в поведінці переселенців:”Говориш українською – отримай в обличчя! Письменника Володимира Лиса на Волині, поблизу Шацьких озер, побили за те, що зробив зауваження українською. Власне, хлопці, із якими у нього стався конфлікт, були на автівці із донецькими номерами. Історії про агресивну поведінку людей зі Сходу, які сюди втікають від війни, стають, на жаль, уже буденними. То їм безкоштовне житло не подобається, то їх безкоштовно погано годують. Верх всього – їм не подобається українська мова!”

Далі в сюжеті йде відеоматеріал із російського міста, де жінка розповідає про те, яким чином вона допомагала російській армії, а тепер потрапила на територію РФ і не розуміє, чому до неї настільки прискіпливе ставлення. Назвати розміщення цього матеріалу випадковим неможливо, адже після такого емоційного вступу ведучих, глядач має переконатися в тому, що геть усі внутрішньо переміщені особи є колаборантами з російськими окупаційними військами та терористами.

Не менш карколомною телевізійною журналістикою на грані виглядають зйомки чоловіка в шортах, який щойно прокинувся. Журналістка запитує в нього, не відчуваючи жодного дискомфорту, чому він наразі не перебуває на фронті.

Для того, аби сюжет виглядав більш “смаженим”, журналісти нехтують його змістом, заради голосної назви. Наприклад, “Для багатьох студентів місць у львівських гуртожитках немає, позаяк там живуть біженці” (від 9 вересня 2014 року), попри те, що представник студентського профкому ЛНУ ім. Франка переконує нас, що проблеми з поселенням у львівських студентів тривають роками.

Що найцікавіше, міжнародні фонди та організації, які опікуються питаннями внутрішньо переміщених осіб, не раз наголошували на тому, що готові інвестувати в соціальну сферу міст, які приймають у себе переміщенців, підкреслюючи те, що створені об’єкти (садочки, будинки тимчасового та тривалого проживання) мають використовуватися також і для потреб місцевих громад та їхніх мешканців. Насамперед для того, аби місцеві жителі розуміли, що разом з переміщеними особами до них приходить реальна допомога їхній соціальній інфраструктурі, а не лише вирішення нагальних потреб переміщенців з окупованих територій.

Як назвати таку послідовну роботу на вирізнення та іншування внутрішньо переміщених осіб з боку медіа Львівщини? Враховуючи, що сюжети про “поганих” переселенців збиралися в серії у недільних випусках новин, глядачі мали не 5-тихвилинки ненависті, а набагато більше. Також, варто звернути увагу на коментарі під наведеними матеріалами – вони свідчать про те, що вкрай критичні сюжети про внутрішньо переміщених осіб на Львівщині користуються нездоровим попитом і навіть підтримкою у частини споживачів медіа продуктів.

Американський мультфільм “South Park”, що часто звертає свою іронічну увагу на проблеми американського суспільства, у восьмому сезоні мав серію “Goobacks”. В сюжеті мультфільму до Саус Парку прибули люди з майбутнього, які вирушили в минуле у пошуках роботи і кращого життя. Внаслідок очевидного демпінгу з їхнього боку, чимало мешканців Саус Парку опинилося без роботи. Їх протест проти людей з майбутнього очолив Деріл Везерс, який запропонував гасло “They took our jobs!” (“Вони забрали нашу роботу!”), а також закликав боротися з людьми з майбутнього за допомогою масової одностатевої оргії.

Попри всю нищівну висміювальну картину, яка демонструє до чого можуть дійти суспільні страхи та побоювання щодо “інших” (внутрішньо переміщених осіб, іммігрантів тощо), один з героїв Саус Парку, Стен, висловлює думку, що варто управляти своїм майбутнім – для того, аби людям з прийдешнього не довелося повертатися до нас у пошуках можливостей.

Тому роль медіа у образі внутрішньо переміщених осіб – це не виключно клопіт них самих, це тест суспільства та медіа на можливість об’єднувати суспільство в часі війни, уникаючи бридких узагальнень та звинувачень. Це тест на зрілість суспільства, яке довело, що може об’єднуватися проти спроб узурпації влади і зовнішньої агресії. Зрештою, це перевірка того, наскільки ми дійсно готові стати політичною нацією, яка прагне спільного демократичного майбутнього і, звичайно, спільної перемоги.

P.S. Хотів би подякувати журналістам кореспондентських пунктів “Нового каналу”, 1+1, “24”, “ZIK” у Львові, за те, що якісно зроблені ними сюжети не один раз допомогли внутрішньо переміщеним особам і навіть конкретним родинам. Це вчинки і робота, яка заслуговує на повагу з боку всього суспільства.

24.ua

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Gravatar
Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s

Підписатися

Get every new post delivered to your Inbox.

Побудувати сайт за допомогою WordPress.com
%d блогерам подобається це: