Posts Tagged ‘Партія регіонів’

Як сепаратисти виходять на волю?


Колишній боєць батальйону “Азов” розповів “Громадському Телебаченню” як колишні чиновники донецької міськради уникають кримінальної відповідальності за сепаратизм.

Починаючи з літа, столиця України переповнена чиновниками Донецької обласної адміністрації, дрібним та великим криміналом, який приїхав на відпочинок від військових подій на Донбасі. Фактичні співорганізатори війни на Донбасі – Олександр Єфремов і Ринат Ахметов почуваються цілком добре, не побоюючись ані переслідування з боку активістів, ані роботи силових відомств. Однак, окремою групою з цих добровільних посібників російських окупантів виступають співробітники Донецької міської ради.

Перший в цьому списку звичайно мер міста Донецька Олександр Лукьянченко, який на камери вітчизняних медіа сам повідомляв про те, що «запросив» до приміщення Донецької міськраду терористичну організацію «Оплот» та активно підтримував дискусію про проведення протизаконного референдуму на території Донецької області. Однак, головною фігурою в ефективній взаємодії терористів та міської влади Донецька є Сергій Валентинович Богачов, який займався розпалюванням міжрегіональної та міжнаціональної ворожнечі, виступав на боці криміналу, який розганяв акції Євромайдану в Донецьку. Його правою рукою була Олена Блоха – редактор «Муніципальної газети», один з головних рупорів сепаратистських настроїв в Донецьку. Попри те, що вона провела декілька місяців у тюрмі в Києві, терористи знайшли спосіб як обміняти її на українських військовополонених. Де наразі знаходиться Сергій Богачов, невідомо.

Однак, у «Громадського Телебачення» є відео свідчення одного з бійців батальйону «Азов» про те, що завдяки втручанню високих київських чиновників, Сергій Богачов був відпущений на волю, нібито за отриманий викуп на користь батальйону.

Аби читач до кінця розумів роль Сергія Богачова в захопленні Донецька терористами та російськими окупантами, варто подивитися на його участь в організації штурму Донецької обласної державної адміністрації 14 березня, а також поцікавитися тим, яким чином він фактично сприяв організації розселення російських бойовиків у місті Донецька.

Найбільш яскравим публічним виступом Сергія Богачова є його пам’ятний виступ на тему 700 бандерівців, які нібито їдуть захоплювати Донецьку обласну адміністрацію, який був тиражований місцевими ЗМІ. Однак, відповідальність за поширення цієї неправдивої інформації, яка прислужилася до обману місцевих мешканців Донецька і приходу окупаційної влади, так і не настала.

Завдяки фото відомого донецького фотокореспондента Сергія Ваганова, ми можемо побачити Сергія Богачова на сцені мітингу-реквієму за загиблими бійцями «Беркуту» під час Євромайдану. Мітинг відбувався 1 березня 2014 року і слідом за Сергієм Богачовим на сцену вийшов «народний губернатор» Паша Губарєв і закликав учасників мітингу іти на штурм Донецької обласної адміністрації.

Ще в січні 2014 року, штатний провокатор Партії регіонів, а наразі голова ЦВК ДНР Роман Лягін давав інтерв’ю в якому повідомляв про те, що відмовився виконувати вказівки голови апарату міської організації Партії регіонів Олександра Грановського та секретаря Донецької міської ради Сергія Богачова про організацію відправки людей на Антимайдан в Київ, а також окремої групи, яка мала здійснити напад на представників МВС у Києві під виглядом представників Євромайдану. Щодо цієї заяви Романа Лягіна була складена відповідна заява до Прокуратури. Однак, як виявилося, навіть після перезавантаження влади і втечі Януковича з України, нікому з правоохоронних органів не стало на думку розслідувати діяльність чиновника.

24.ua

Експерт з Донецька: зараз нема сенсу відбудовувати Донбас. Це не під силу Україні


military exhibition Oboronexpo-2014У бік кордону з Україною наближається російський «конвой з гуманітарною допомогою». Колона з 280 фур стартувала з Підмосков’я в бік кордону з Україною вранці 12 серпня. За заявою російської сторони, у вантажівках знаходиться 400 тонн круп, 100 тонн цукру, 62 тонни дитячого харчування, 54 тонни медичного обладнання та ліків, 12000 спальників і 69 мобільних електростанцій різної потужності.

Київ побоюється провокації. Прем’єр-міністр України Арсеній Яценюк заявив, що Київ готовий прийняти російських допомогу «виключно в рамках міжнародного права і виключно від Червоного Хреста». Між тим глава МВС України Арсен Аваков повідомив, що російський гуманітарний конвой буде зупинений на кордоні. «Провокація цинічного агресора на нашій території недопустима», — написав у Фейсбуці Аваков.

ПРОстір поговорив про конвой з громадським діячем та політологом з Донецька Станіславом Федорчуком. Ця людина в Донецьку сприяла розвиткові української культури, він був серед ініціаторів надання Донецькому університетові імені Василя Стуса, чому протистояла місцева та університетська влада. За свою діяльність пан Федорчук був визнаний ворогом т.зв. ДНР, тому кілька місяців тому він з родиною покинув рідне місто і подався до Польщі.

RUSSIA UKRAINE CONVOY

ПРОстір: Як Ви сприймаєте «гуманітарний» крок Москви?

Станіслав ФЕДОРЧУК: Мені пригадується ситуація в Абхазії, коли аналогічний т.зв. «гуманітарний вантаж» було відправлено до міст, де відбувалося протистояння між терористами і легальною владою. Тоді, крім продуктів, привезли також зброю. Такою «гуманітаркою» вдалося зробити все, щоб місцеве населення Абхазії — сотні тисяч грузинів — покинули власні домівки.

Я не бачу жодної суперечності в цьому, що Росія може привезти декілька тонн продуктів. І десятки тонн зброї. Що заважало Росії про таку допомогу говорити місяць або два тому? У Луганську вже тоді не було води, з’явились проблеми з енергопостачанням, перестали працювати виробники хліба тощо. Ці конвої будуть потрібні більше терористам, а не звичайним мешканцям.

Що, Росія знов би вдалася до цинізму, усвідомлюючи, що конвой буде під пильним зовнішнім наглядом?

Росія у своїй політиці ніколи не зважала на думку інших народів. У Росії є власні інтереси, які вона реалізовує всіма засобами. Путін в принципі мислить цілями, які треба досягнути, без огляду на ціну. Наприклад, гуманітарна діяльність т.зв. фонду «Руській мір» в Донецькій чи Закарпатській області насправді виявилася підтримкою сепаратистських рухів під цілком гуманітарними гаслами. Звичайно, в чомусь підтримували дослідників російської літератури, але насправді це була система мобілізації людей, які прагнули перетворити власну державу на колонію Російської Федерації. Тому я не бачу жодної суперечності в цьому, що Росія може привезти декілька тонн продуктів і разом з тим — десятки тонн зброї. Величезний гуманітарний конвой дає можливість втрутитись у внутрішні українські справи. Мені видається, що ця ініціатива невипадкова саме зараз, коли є вже в облозі Луганськ і Донецьк — два головні центри, де терористи окопалися і потребують максимальної підтримки. Що заважало Росії про таку допомогу говорити місяць або два тому? У Луганську вже тоді не було води, з’явились проблеми з енергопостачанням, перестали працювати виробники хліба тощо. Тому найімовірніше, що ці конвої будуть потрібні більше терористам, а не звичайним мешканцям.

А може, це все ж зміна підходу?

Я переконаний, що Путін перетворить цей конвой на рекламу власної благодійності. Я не думаю, що російське суспільство під впливом імперських комплексів самого Путіна, погодиться відмовитись від претензії на українську територію. Це було б надто по-європейськи. Путін взяв курс на подальше погіршення відносин зі світом, тому йому зараз важливо довести місцевому суспільству, що він може робити будь-що на території чужої держави.

Vladimir Putin meets with Abdel Fattah al-Sisi in Sochi

Нищення східної України триває, життєве становище людей погіршується. Чи Україна може впоратись з цими викликами сама?

Це питання двоскладове — з одного боку, гуманітарна катастрофа на сході сталася не вчора, а те, що український президент та уряд довго не говорили вголос словосполучення «гуманітарна катастрофа», певною мірою дезорієнтувало благодійні фонди, які опікуються переселенцями чи питаннями відбудови знищеної інфраструктури. Чим керувався уряд — мені незрозуміло. Я не вірю, що Донбас може бути відбудований силами лише України. Більше цього: я не бачу сенсу відбудови Донбасу без зміни правил. Наприклад, структури економічних відносин, яка побудована таким чином, що економічна активність окремої людини є практично нереальною, тому що все монополізоване. Діє просте правило: хочеш бути підприємцем — вступай у «Партію регіонів», дружи з цими людьми, і тоді тобі буде добре. Зараз питання номер один — це те, як повернути людей в Донбас, які там мешкали. Тут не стільки важлива відбудова зруйнованих будинків, скільки питання безпеки: яким чином ці мирні люди будуть жити у себе вдома?

Crisis in Ukraine

Розмовляв Григорій СПОДАРИК

http://prostir.pl/journalism/14081401/

Станислав Федорчук: В Донбасс пришло Средневековье (интервью)


Станислав Федорчук: В Донбасс пришло Средневековье (интервью)

Говорить о единой системе власти в Донецкой области не приходиться, на данный момент это территория, разделенная на сферы влияния различных групп, которые слабо взаимодействуют между собой. В регион пришло Средневековье. Со всеми сопутствующими последствиями. Об этом в интервью изданию «Донецкие вести» рассказал известный активист Евромайдана в Донецке, политолог Станислав Федорчук.

 – Станислав, сегодня много говорят о переговорах с Донбассом, но никто не понимает – с кем именно нужно проводить эти самые переговоры. Кому сейчас принадлежит власть в регионе?

 – Реальная власть осталась в руках криминальных группировок, которые принимают участие в нынешней неконвенционной войне на Востоке Украины, у местных олигархов и частично у органов местной власти. Ситуация близится к тому, что властью будет тот у кого будет больше опытных пользователей стрелкового и тяжелого вооружения в регионе.

 – А единый центр управления у этих групп существует? Славянск, Красноармейск, Донецк и Мариуполь – еще части целого механизма? Или отдельные регионы уже живут самостоятельно?

 – Вертикали нет. Часть регионов дрейфует в сторону Днепропетровска, что вызвано откровенным желанием западных районов Донецкой области получить гарантии безопасности и откровенным понимаем того факта, что формальная власть в Донецке не контролирует ситуацию. Красноармейск и ближайшие сельские районы тому яркий пример.

По поводу Славянска – то ситуация вообще не контролируется легальной властью, это территория террора и насилия, где действуют наемники и обманутые жители Донецкой области. К сожалению, гангрена расползается на территорию северной части региона. Мариуполь это совсем отдельная история. Сначала в штурмах местного отделения милиции принимала участие не только местная пророссийская маргинальная тусовка, но как сообщали местные СМИ, охрана металлургического комбината им. Ильича, который принадлежит Ринату Ахметову. Когда последний понял, что не имеет возможности держать под своим влиянием различные группы террористов, появились различные лицемерные заявления с призывами к миру и даже попытки создать муниципальную полицию и патрули из числа работников корпорации «Метинвест».

Ситуация в Донецке кардинально отличается от всех предыдущих, тут идет полноценная борьба за власть между различными группировками сепаратистов, в которой активно принимает участие как местная Партия регионов, так и местные чиновники из числа городского совета, а также группировка, которая напрямую управляется российскими спецслужбами. Говорить о единой системе власти в Донецкой области не приходиться, на данный момент это территория разделенная на сферы влияния различных групп, которые слабо взаимодействуют между собой. В регион пришло Средневековье. Со всеми сопутствующими последствиями.

 – А как в этой ситуации сосуществуют официальные власти и самопровозглашенные “народные” мэры?

 – Насколько я понимаю, никаких легальных связей между ОГА и «народными мерами» не существует. Хотя у меня есть подозрение, что отдельные руководители Партии регионов вполне свободно взаимодействуют с группами террористов и назначенными ими органами, от правительства ДНР до т.н. «народных меров».

 – А что с настроениями дончан? О чем сегодня говорят обычные жители региона, насколько они воспринимают идею отсоединения области от Украины?

 – Большая часть жителей региона делает вид, что ничего не происходит, это своеобразная защитная реакция на стресс, который несут ежедневные новости. Люди пытаются жить повседневной жизнью, насколько это возможно. Часть жителей региона восприняла пропаганду российских и местных СМИ и обсуждает возможности автономного существования области в составе РФ или независимого образования. К сожалению, в этих дискуссиях отсутствует элементарное понимание экономики региона и политических последствий такого шага. Пикантности ситуации добавляет то, что риторику террористов разделяют местные спикеры Партии регионов, в очередной раз занимаясь сочным словоблудием. Третья группа, которая понимает, что происходит в области либо уже уехала за пределы края, либо собирается. Есть и четвертая группа, перед которой готов встать на колени, она делает максимум для силового и информационного противодействия террористам.

  – Фотографии очередей на так называемом референдуме – явка действительно была такой высокой? И чем это вызвано?

 – Самой главной причиной очередей на избирательных участках в Донецкой и Луганской области, было то, что открытых участков было крайне мало. С другой стороны, террористы сделали максимум для мобилизации своих сторонников. Никакого информационного противодействия незаконному референдуму на уровне местных или всеукраинских СМИ  не было замечено. Более того, местные власти прямо помогали террористам, предоставляя им помещения для голосования. В третьих, сторонники референдума беспрепятственно голосовали не один раз, что в очередной раз, говорит о способах создания массовки. Главная причина участия в референдуме – это откровенная необразованность граждан, которые не удосужились даже поинтересоваться, каким образом данный плебисцит может быть легализован. С таким же успехом, можно было провести референдум про присоединение к Объединенной федерации планет из сериала «Стартрек».

 – Партия регионов и губернатор неоднократно призывали центральную власть прекратить АТО. Можно ли предположить, что в этом случае они возьмут ситуацию под контроль, разоружат боевиков, освободят захваченные здания?

 – Партия регионов и губернатор представляют собой симбиоз политико-криминального ОПГ, они прекрасно понимают, что результатом АТО будет устранение не только террористов, но и их явных и скрытых пособников. Поэтому, они заинтересованы в прекращении АТО. К сожалению, у Партии регионов слишком много общих идеологических и конъюнктурных интересов с террористами. Поэтому, победа в АТО будет означать и победу над олигархической системой Партии регионов и ее представителей. Какие бы заявления они не делали, у них нет достаточно сил, чтобы победить самую реакционную фракцию среди террористов, которая контролируется Кремлем. Это попытка вернуться во власть имея несуществующие предложения для переговоров.

 – Насколько вообще традиционная элита Донбасса сейчас управляет ситуацией и в каких городах она уже бессильна?

 – Традиционная элита Донбасса утратила контроль над большинством городов области, относительно спокойно в городах, где большинством промышленных активов владеет Ринат Ахметов, за исключением Мариуполя. В принципе, традиционные регионы влияния семьи Близнюка (Краматорск, Славянск, Дружковка) являются самыми неконтролируемыми. Хотя в ряде случаев, можно увидеть, что террористы используются различными фракциями внутри Партии Регионов, чтобы поставить своих ставленников. Смещение мера Горловки – яркое тому доказательство.

 – Один из самых популярных лозунгов сегодня “Центр должен услышать голос Донбасса”. Что это значит?

 – Это значит на новоязе Партии регионов, что Киев должен провести амнистию всем пособникам Виктора Януковича, а также разрешить группе Ахметова и других донецких игроков быть представленными в центральной власти и сохранить преференции в льготном существовании их бизнесов. Никаких других целей у них нет. И быть не может. Разговоры про децентрализацию, федерализацию и русский язык не более, чем прикрытие экономических и политических интересов ОПГ «Донбасс». Партия регионов всегда была группой коллаборантов РФ, которая претендовала на управление всей страной в условиях максимальной централизации власти и экономики. Слышать от них призывы про децентрализацию, все равно, что слушать выступления каннибалов про пользу вегетарианства 

 – С кем вообще центральная власть может сейчас вести успешные переговоры, то есть кого стоит принимать в расчет?

Нынешняя ситуация является во многом удобной Киеву и тем, кто желает построения новой модернизированной европейской Украины. С каждой минутой качества переговорщиков Донбасса становятся менее выгодными. Партия регионов уже не может представлять интересы региона, поскольку не является полноценной властью. Те немногочисленные олигархи, которые позиционируют себя как «голос Донбасса», не могут контролировать ситуацию в области, поэтому не могут выполнять функции полноценных представителей. Мой рецепт прост – слушать всех, но ни в коем случае не верить на слово. Только проведение успешной АТО, а также первых за последние 20 лет честных выборов в Донбассе, может создать новых адекватных переговорщиков, имеющих право говорить от имени местных избирателей. Декриминализация политического поля Донбасса и борьба с терроризмом – единственный путь к гармонии в местном обществе.

 – Если сегодня в центре Донецка взять украинский флаг и медленно пойти по улице, сколько продлится такая прогулка?

 – Если подобная прогулка будет происходить в самом эпицентре безумства, возле Донецкой областной администрации, то я не исключаю, что по носителю флага может быть открыт огонь на поражение со стороны террористов. С другой стороны, молитвенный марафон за Украину, который происходит под открытым небом уже больше двух месяцев на улице в центре Донецка, под украинским флагом, подвергается ежедневным нападениям со стороны террористов и их пособников. Но люди продолжают приходить и молиться…

http://donetskie.com/stati/stanislav-fedorchuk-v-donbass-prishlo-srednevekove-intervyu/

Влада у воєнний час не має знати слова “поступки”


— Донецький провінціалізм як спосіб тиску на Москву, а згодом і на Київ плекали практично всі керівники Донбасу, — каже донецький громадський діяч 33-річний Станіслав Федорчук. — Гасло “почути Донбас” використовували, щоб вибити кошти для регіону.

Коли донбаська еліта зрозуміла, що ліва ідея стає все маргінальнішою на Сході, створили Партію регіонів. Там не треба було ховати статки й годинники. Головне було й надалі розповідати місцевим про Київ, у якому панують страшні націоналісти, які не дають добре жити трудовому люду. Враховуючи монополію Партії регіонів на Донбасі в економіці, політиці, пресі, жителі регіону опинилися на острові пропаганди совка, радянських міфів й антиукраїнської риторики.

2004 року населення зґвалтували ксенофобською риторикою Партії регіонів, що змальовувала своїх опонентів як німецьких нацистів. 2014-го старі гасла знову дістали з шухляди. За гроші, вкрадені у всього суспільства родиною Януковичів, за підтримки російських спецслужб та відносно невеликого прошарку бандитів, Донбас знову став “червоним” краєм. Як у старі часи червоних директорів, що використовували працівників як політичну масовку, а якщо треба — як передовий загін борців за права донецького олігархату.

Політична причина сепаратизму — хоча його вже слід називати колабораціонізмом — це панування колишніх комуністичних і комсомольських структур на Донбасі. Вони змінили вивіску і стали на рейки ринкової економіки. Тепер успішно продовжують жити за стандартами радянської партійної еліти, для якої громадяни мусили бути масовкою, але аж ніяк не суспільством.

Не менш важлива причина — це переляк кримінальних організованих збройних угруповань перед переслідуваннями. Перед втратою ручного МВС і СБУ, що звикли їсти з рук колишніх убивць і рекетирів. Для Партії регіонів вигідний Донбас як острів ненависті до України. Тільки так вони можуть утримати владу.

Які зараз перспективи регіону?

— Їх дві. Перша, що влаштовує Партію регіонів і кримінал: вони отримують повну свободу дій на Донбасі. Тобто Київ вкотре віддає населення на поталу власникам олігархічних капіталів. Друга: Партію регіонів та її численні сепаратистські сателіти забороняють як злочинну організацію. Між бандитами, які захоплюють державні будівлі Донбасу, та Партією регіонів варто ставити знак рівності. Перші щойно зайнялися тероризмом, а другі — не припиняли підривної діяльності проти української держави і суспільства.

Чого реально потребують люди?

— Реформування країни. Це те, чого потребує все суспільство. На відміну від нафталінових вимог про другу державну мову. Її на хліб не намастиш. Люди на Донбасі готові підтримати реформу з децентралізації економіки, зменшення податкового тягаря, а також інновації в роботі МВС і взагалі чиновництва.

Тобто питання мови, федералізації, окремої республіки?

— СБУ повідомило, що один із російських банків виділив понад 40 мільйонів гривень для підтримки колабораціоністів на Сході. Як на мене, це найкраща відповідь на запитання про популярність ідей федералізації чи окремої республіки. Зубожіле суспільство вирішило погріти руки біля вогнища, в якому, можливо, згорить їхній будинок.

Що зараз робити, які рішення заспокоять Донбас?

— Арешт місцевого керівництва Партії регіонів, яке брало безпосередню участь в організації штурмів та масових заворушень, арешт керівництва більшості управлінь МВС і оголошення відкритого полювання на представників кримінальних угруповань — ось що треба. Щойно місцеві мешканці зрозуміють, що боятися більше нікого, вони запросто продемонструють свою підтримку Україні та новій владі. Влада у воєнний час не має знати слова “поступки”. Поступки — це амністія злочинців. Це можливо тільки для тих, хто не брав участі в організації заворушень проти України на Донбасі.

Як бути з проросійськими настроями?

— Люди на Донбасі залюбки стануть на бік сильнішого. Зараз сильнішим виглядає Путін. Але я переконаний, що більшість готові змінити свою симпатію, щойно бренд Путін зблякне. А виглядати погано він почне тоді, коли симпатики Російської імперії опиняться в СІЗО і тюрмах, а не диктуватимуть свої умови в міськрадах і райвідділах міліції. Донбас не знає культури протесту — він звик навіть протестувати за наказом власників краю та підприємств. Це наслідки гуманітарної катастрофи. Тільки примусова декомунізація і декриміналізація приведе до формування громадянського суспільства на Донбасі.

Автор:Тетяна ЗАРОВНА
 
http://gazeta.ua/articles/comments-newspaper/_vlada-u-voyennij-chas-ne-maye-znati-slova-postupki/553967

Украинский политолог: Новый закон о языках направлен против независимости Украины (мій коментар щодо законпроекту)


Для русского языка и населения, говорящего на на нем на Украине, нынешний нерегламентированный статус русского языка является абсолютно выигрышным. Ведь любая имплементация в языковом вопросе показывает, что русский язык на Украине, это язык меньшинства (по официальным украинским данным русский язык на Украине предпочитают 46% населения – прим. ИА REGNUM)”, – заявил 18 июня в интервью корреспонденту ИА REGNUM украинский политолог Стас Федорчук.

По мнению эксперта, законопроект “Об основах государственной языковой политики” не устраивает в полной мере как пророссийский, так и проукраинский политические лагеря. “Понятно, что принятие этого законопроекта, по сути, фиксирует за русским языком статус языка нацменьшинств. С другой стороны, этот закон существенно закрепляет превалирующее положение русского языка на Украине, и в этом состоит самая главная загвоздка, из-за чего многие общественники и политики выступают против законопроекта. Я думаю, что на самом деле, существующее двуязычие на Украине, это факт. И любые попытки регламентировать его с помощью закона, это мечта отдельных людей, получающих регулярное бюджетирование из северной столицы бывшей родины, не более. Принятие законопроекта “Об основах государственной языковой политики” является единственной возможностью Партии регионов завоевать дополнительные 5% голосов избирателей, регионалы сделают все, чтобы этот законопроект был принят”, – считает Федорчук.

Он также выразил уверенность, что украинская оппозиция не сможет помешать Партии регионов принять законопроект во втором чтении, поскольку на карту поставлен политический рейтинг регионалов. “У оппозиции вряд ли есть шанс помешать принятию данного законопроекта, по крайней мере, сейчас. Этот закон не направлен на украинизацию. По сути, этот законопроект принимает русский язык де-юре. Законопроект направлен на защиту русского языка и поддержку тех людей, которые ратуют за то, чтобы Украина как страна не состоялась”, – заявил Федорчук.

Напомним, Верховная рада Украины 5 июня приняла в первом чтении проект закона “Об основах государственной языковой политики”. Он устанавливает, что государственным языком является украинский язык. При этом, в законопроекте предусматривается, что к региональным языкам или языкам меньшинств Украины отнесены: русский, белорусский, болгарский, армянский, гагаузский, идиш, крымскотатарский, молдавский, немецкий, новогреческий, польский, ромский, румынский, словацкий, венгерский, русинский, караимский, крымчакский языки.

http://xn--c1adwdmv.xn--p1ai/news/russia/1543241.html

Із трьох сусідніх шкіл у Донецьку закривають саме українську


Суспільство
Із трьох сусідніх шкіл у Донецьку закривають саме українську

Батьки і вчителі мітингують проти закриття української школи у Донецьку
18.01.2011
Ольга Доровських

Донецьк – У Донецьку знову закривають українську школу. Причиною цього влада називає оптимізацію навчальних закладів. Батьки дітей дивуються, чому при оптимізації обрали саме школу з українською мовою навчання. Майже весь колектив цієї школи, що в Петровському районі міста, є представниками Партії регіонів. Вчителі та батьки дітей звернулись до донецьких чиновників не ліквідовувати заклад. Чи піде влада на поступки тим, хто її обрав?
Школу 111 Петровського району Донецька хочуть закрити через оптимізацію навчальних закладів в місті. На сьогодні школа заповнена на 51 %, повідомила Радіо Свобода директорка Світлана Бабенко, яка перебуває на цій посаді четвертий місяць: «Розглядається питання про закриття однієї зі шкіл району. І скоріш за все, це буде Учні проти закриття української школи у Донецьку
наша школа. Тому що вона розташована так, що поруч із нею є ще дві школи».Учні проти закриття української школи у Донецьку

Колишній директор Іван Журавка присвятив школі понад тридцять років життя. Йому жаль заклад, адже це була одна з перших україномовних шкіл у Донецьку, – розповідає Журавка: «Школа одна з найстаріших не тільки в районі, але й в місті. Їй торік виповнилось 90 років. Школа в центрі району. Тут вчились і діди, і бабусі, і батьки нинішніх учнів. Вони вже звикли до цієї школи».

Вчителі просять однопартіїців не закривати школу

Батьки і вчителі підписали колективну заяву до мера Донецька і чиновників з управління освіти з проханням не закривати школу, адже це один з найкращих закладів у Петровському районі – найбільш віддаленому районі міста. При цьому донеччани нагадують, що педагогічний колектив школи усі є членами Партії регіонів, отже влада має врахувати думку однопартійців.

В разі закриття відновити таку школу буде непросто, вважає вчителька хімії Людмила Васильєва: «Школа у нас українська, дуже красива. Кабінети обладнані, все є. Все на найвищому рівні. Жаль школу», – говорить вчителька.

Батьки пропонують владі компроміс

«Ми плануємо захищатись таким чином. Може, пошукати для закриття якийсь інший заклад. Наприклад, у нас стоїть та ж школа мистецтв. Розформувати її, частину перенести у ДК, частину кружків відкрити безпосередньо у школах», – говорить мати учениці другого класу Світлана Артем’єва.

Поки що посадовці нічого не обіцяють батькам і вчителям, втім, останні без роботи не залишаться. Їхнє питання наразі розглядається у районному відділі освіти, казала Радіо Свобода начальник райвно Лариса Фофанова. У той же час, у Петровському районі ходять чутки, що будівлю школи переобладнають під розважальний заклад, бо вона найзручніше для цього розташована.

Наступ на українство вкотре починається з освіти – політолог

На сьогодні з понад двох сотень шкіл у Донецьку лише 36 – повністю україномовні. Негативне ставлення місцевих чиновників до мови обумовлене тим, що за радянських часів українська мова в у донецьких школах не вивчалась протягом 40 років – починаючи з 60-х років 20 століття, пояснює політолог Станіслав Федорчук.

«В разі якщо надалі подібним згортанням українських шкіл в Донецькій області буде займатись, будемо відверті, Партія регіонів, яка контролює всіх чиновників від освіти, матимемо ще більш агресивне суспільство. І в разі якщо українського світосприйняття у Донбасі не буде, то і України тут не буде», – каже Станіслав Федорчук.

Експерт дослідив, що у Донецьку і Макіївці – центральній агломерації – найменша кількість україномовних шкіл в області. Так центральна влада захищається від всього українського, вважає політолог.

У Донецьку батьки стали на захист україномовної школи


У Донецьку батьки стали на захист україномовної школи

Нині на рівні районного та міського відділів освіти справді обговорюється можливість закриття однієї з донецьких шкіл, розповіла Deutsche Welle директор загальноосвітньої школи №111 з українською мовою навчання Світлана Бабенко. За її словами, вочевидь, цим закладом стане саме україномовна школа, оскільки вона найменш заповнена учнями, при тому що поруч розташовані ще дві школи, повідомила Бабенко.

Директор зазначила, що ситуація непокоїть як педагогічний колектив, так і батьків. Утім, сама директор сподівається, що діти не втратять можливість навчатися українською, оскільки неподалік є ще одна школа з українською мовою навчання.

Освіта чи політика?

На думку політолога Станіслава Федорчука, йдеться про поки ще незначну тенденцію, коли під «оптимізацію» чомусь підпадають насамперед україномовні школи. Зокрема минулого тижня ЗМІ повідомили також про закриття україномовної гімназії в Луганській області, зазначив Федорчук. Треба розуміти, каже експерт, що освітні процеси сильно залежать від позиції місцевих рад.

Тому, на його думку, тенденція до закриття українських шкіл – це непродумана і недальновидна політика місцевої влади. Бо їй дозволено не тільки керувати освітнім процесом, але й практично перетворювати вчительські колективи на фактично виконавців політичної волі правлячої партії. Водночас експерт додав, що ідея із закриттям цієї школи в Донецьку з’явилася не сьогодні і її вже намагалися закрити минулими роками.

«Оптимізація як прикриття»

«Оптимізація кількості навчальних закладів – це прикриття якихось інших планів», – схильний вважати головний редактор обласної україномовної газети «Донеччина» Ігор Зоц. На його думку, на Донеччині встановилася толерантна мовна ситуація, яка влаштовувала всіх громадян, були також створені необхідні умови, щоб діти опановували українську мову. Раптом, каже експерт, складається ситуація, що хтось у місцевій владі начебто спеціально провокує громадськість і створює напругу в гуманітарній сфері.

На жаль, ідеться про можливе закриття школи з українськими традиціями, а не просто української за назвою, додає Зоц. Утім, є сподівання, що в місцевих можновладців таки вистачить здорового глузду, щоб спокійно проаналізувати ситуацію і не допустити оптимізації, яка заторкне україномовну школу, зазначив Зоц.

Автор: Каріна Оганесян
Редактор: Христина Ніколайчук

17.01.2011 | 05:54

http://europe.newsru.ua/article/14770155

Підписатися

Get every new post delivered to your Inbox.

Побудувати сайт за допомогою WordPress.com